Українська вишиванка 

Сорочку-вишиванку                                               

 До самого світанку 

Вишивала дівчина 

в сиву давнину.

 

Схрещувались ниточки, 

Розквітали квіточки: 

Ружі та барвінок, 

вздовж по полотну.

 Вишивала з піснею 

Яблука барвистії. 

Чи на дворі дощ був, 

чи холодний сніг.

Вишивала ружу 

Та вкладала душу, 

Щоб на довгі роки 

вийшов оберіг. 

Барви кольорові: 

Зелень – то діброви, 

Молодість, надія, 

злагода і мир; 

Жовтий – то колосся, 

Й плодовита осінь, 

І ласкаве сонце, 

що встає з-за гір. 

Синії стежини – 

То морські глибини, 

До людей довіра 

і безкінечність вся. 

Ну а чорний килим – 

Туга по загиблим, 

Що за землю рідну 

віддали життя. 

Хрестики червоні – 

То калини грони, 

І вогонь гарячий, 

і пролита кров, 

Але ще й родина, 

Ненька-Україна, 

І родинне щастя, 

й вічная любов. 

Я візьму льон білий, 

Нехай рух несмілий, 

Але ж вишить спробую 

сорочку таку. 

Ниточка до ниточки, 

Квіточка до квіточки, 

Щоб нащадки згадували 

на довгім віку.